Урок: Вступ. Роль і місце літератури в житті нації. Розвиток літератури

02 грудня, 2016 0

Мета: з'ясувати роль і місце літератури в житті нації; дослідити розвиток літератури; визначити особливості аналізу твору як в історичному, так і в естетичному контекстах; розвивати естетичні читацькі смаки, вміння сприймати тексти художньої літератури та аналізувати його, спостерігати, узагальнювати, робити висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати шанобливе ставлення до національної художньої літератури, її митців; прищеплювати любов до книги як джерела знань.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: виставка книжок художньої, навчальної, довідкової літератури; портретна галерея українських письменників, творчість яких вивчається в 9 класі; дидактичний матеріал (тестові завдання,

картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Конкурс «Обізнаність»

Розгадування кросворду впродовж 5–10 хв.

По вертикалі: 1. Навчальний посібник, який містить тексти художніх творів, інформацію про їх письменників, визначення з теорії літератури. (Підручник)

По горизонталі: 1. Художній засіб. (Порівняння) 2. Жанр лірики. (Інтимна) 3. У силаботонічному віршуванні трискладова стопа з наголосом на першому складі. (Дактиль) 4. Літературний рід. (Лірика) 5. Перерви, зупинки між мовними відрізками. (Паузи) 6. Протяжне проказування, що наближається і до декламації, і до співу. (Речитатив) 7. Вид римування. (Перехресне) 8. Початкова вихідна частина художнього

твору, в якій описується місце дії, обстановка, дійові особи. (Експозиція) 9. Що вчить, як на світі жить? (Книга)

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Роль і місце літератури в житті нації

Слово «література» походить від латинського litera — буква. Пряме значення цього слова — те, що написане буквами. Пізніше воно набрало трохи іншого змісту: література — це те, що створене письменниками й записане на папері. До художньої літератури належать різні твори (оповідання, повісті, п'єси, вірші тощо), у яких розповідається про життя, працю, боротьбу людей, їх почуття, внутрішній світ, описується природа. Краща частина нашої літератури, пов'язана з національно-визвольною боротьбою, завжди окрилювала наш народ передовими суспільними ідеалами, відкривала йому очі на те, хто його друг, а хто ворог. Провідні українські письменники І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський та багато інших були полум'яними трибунами і художнім словом указували народові шлях до сонця правди, щастя й волі, вели його за собою, були для нації провідною зорею в темну ніч безправ'я народу, у часи татаро-монгольського нашестя, сваволі польської шляхти.

2. Розвиток української літератури

Література існувала завжди з того моменту, коли була заснована мова. Історико-літературний процес поділяється на: давню літературу (ХІ– ХV ст.); стару літературу (ХVІ–ХVІІІ ст.); нову літературу (ХІХ — поч. ХХ ст.): а) перших десятиліть ХІХ ст.; б) 40–60-х років; в) початку 70–90-х років; г) кінця ХІХ — початку ХХ ст.; новітню (ХХ ст.); сучасну (теперішній час).

3. Творча індивідуальність митця

Митець — той, хто пише художні твори. Особа, для якої літературна діяльність є професією. Кожний письменник уважно вивчає навколишню дійсність, події, людей, стосунки між ними, різні явища природи. Все побачене й почуте він обдумує й визначає, що добре, корисне, що погане, шкідливе, а також, що важливе, характерне, що другорядне, випадкове. У своїх творах письменник зображує важливі, характерні події, явища, риси вдачі людей, змальовує словами художні образи.

4. Художній твір — нова естетична дійсність, що «вбирає» свій час і є носієм загальнолюдських цінностей

Естетичне виховання, серцевиною якого є художнє виховання — виховання мистецтвом, — важливий фактор суспільного життя і необхідна умова розвитку творчих сил людини, підготовки її до праці. Це специфічний засіб цілеспрямованого формування духовно багатої, всебічно розвиненої особистості, здатної перетворювати соціальну дійсність, творити красу, гармонію в матеріальній сфері і людських почуттях. Мати всіх мистецтв — художня література.

5. Аналіз твору в історичному та естетичному контекстах

Приступаючи до аналізу художнього твору, в першу чергу необхідно звернути увагу на історичну обстановку, ситуацію ідейної, естетичної та філософської боротьби у суспільстві в період його створення. Необхідно при цьому розрізняти поняття історичної та історико-літературної обстановки; в останньому випаду маються на увазі: боротьба літературних напрямів; місце твору в низці інших творів автора; місце твору серед творів інших авторів, написаних у цей період; творча історія твору; оцінка твору в критиці; особливості сприйняття твору сучасниками письменника; оцінка твору в контексті сучасного прочитання.

6. Теорія літератури

6.1. Аналіз художнього твору — з'ясувати історію його написання, ідейно-тематичне спрямування, особливості жанру, композиції, сюжету, охарактеризувати образи. Розрізняють аналіз прозаїчного і поетичного творів.

6.2. Контекст (від лат. contextus — сплетення, з'єднання) — система значень та понять, яка виражає незмірно більше, ніж безпосередній сенс слів, які її складають. Контекст визначає єдність смислового змісту та мовленнєвої форми, закінченість смислового забарвлення, виражає ставлення того, хто говорить, до того, про що говориться.

6.3. Естетика — наука про чуттєве емоційне сприйняття дійсності, про діяльність, в основі якої є уявлення про красу та її результати, зокрема мистецтво. Вона заслуговує на увагу людини, адже дає знання, як поводитися у світі (етикет), як одягатися зі смаком, як красиво і зручно організовувати своє робоче місце (дизайн); сприяє розвитку духовного світу особистості й допомагає використовувати на практиці естетичні знання.

V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання

Ознайомитися зі змістом родинно-побутових пісень, дослідити процес виникнення фольклору.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду