Урок: Література рідного краю. Поезія Ніни Супруненко

30 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: ознайомити учнів із біографією Ніни Супруненко, подати аналіз ідейно-художнього змісту поезій харківської майстрині слова;

  • розвивальна: удосконалювати вміння аналізувати поетичні твору, визначати засоби художньої виразності;

  • виховна: виховувати естетичні смаки, повагу до поетичного слова, почуття пошани до харківських митців.

Обладнання: підручник, портрет Ніни Супруненко.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети заняття

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

ІV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань

Навчальна лекція

Сьогодні

поговоримо про творчість Ніни Супруненко. Народилася поетеса на Полтавщині. Дитинство було дуже багате: батьки, старша сестра, двоє бабусь і двоє дідусів. Саме їм, своїм бабусям, присвятила Ніна Супруненко вірша

«Бабусині рушники»:
На полотні життя буяло!
Бувало, й місяць вже бліднів,
А все мені здавалось мало
Тих квітів, колосків, птахів!


Після закінчення школи — навчання в Лохвицькому медичному училищі й робота операційною сестрою в четвертій міській лікарні. Потім одруження і переїзд до чоловіка в Харків, далі вступ на стаціонар до Харківського державного інституту культури на режисерське відділення. Після закінчення навчального закладу працювала в інтернаціональному відділі Палацу студентів. У 1990 році вийшла перша збірка поезій «Дарунок долі», яку поетеса присвятила батькові Антону Івановичу Микитенку. У 1992 році за цю книгу її при-йняли в члени

Спілки письменників України. Через рік вийшла збірка поезій російською мовою «Цветные сны». У 1996 році — збірка «У лабіринтах болю і розлук», потім «Звезда, упавшая вчера», «Ластівка надії».

Роздум про сенс життя, зв'язок поколінь, любов до рідного краю, глибина і складність кохання — такі основні мотиви поетичних збірок Ніни Супруненко. Її вірші йдуть від самого серця:

Народилося слово непросто, нелегко,
Я йому щирість серця свого віддала.
Щоб крилатим було і летіло далеко.
Щоб і музика в ньому, і пісня цвіла!


Як і кожен поет, Ніна Супруненко живе у своїх творах, які наповнені висо-ким прагненням до добра, миру, щастя, любові.

Виразне читання творів Ніни Супруненко

Бесіда за змістом прочитаного

У‌ чому своєрідність харківської поетеси? Які особливості індивідуального стилю ви помітили?

Яким‌ настроєм пройнято поезії?

Який‌ вірш вам сподобався найбільше? Чому?

Робота із засобами художньої виразності в групах

Кожна група отримує один із віршів Ніни Супруненко й заповнює таблицю.

Тема твору
Ідея твору
Засоби художньої виразності


Епітети



Метафори



Порівняння



Персоніфікації



Анафори



Гіперболи



Метонімії


V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Вивчити один із віршів.

Додаток

***

Така буваю стомлена до краю,
Душею й тілом майже нежива.
Та пролісок розквітлий помічаю —
Й народжуються радісні слова,
Й кудись зникає втома безпросвітна,
А в душу сонце пильно загляда,
І кожна гілка радісна й привітна,
Немов себе до рани приклада.


***

Десь ледве чутно заспіва сопілка.
Замре в годиннику секундна стрілка.
Впаде безшумно в став яскрава зірка,
Здригнеться уві сні колюча гілка,
Який цей світ, беззахисно ранимий!
Листки осінні… Відриваюсь з ними
Й лечу по світу — і німа, й незрима,
А там і тут — багаття в шлейфах диму…
Життя — закономірність? Збіг обставин?
Скриплять тривожно серед ночі ставні,
Що зроблені давно ще майстром справно
З дерев, які росли над цим же ставом…
Вони й тоді тривожно так рипіли,
Немов у серце заганяли стріли!!!
А листя де? За вітром полетіло?
Землею стало? А чи димом білим?
Життя часу невгамовна плинність:
Народження — нестримний розквіт — тлінність…
У чому сенс життя? Його безцінність?
Що — випадковість? Що — закономірність?..


***

Яке ласкаве сонце пестить тіло!
Яке каміння тепле, мовчазне!
І ти — такий задумливий, несмілий —
Боїшся й поглядом торкнуть мене…
Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду