Урок: Володимир Дрозд «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві, її знеособлення

30 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: надати відомості про Володимира Дрозда, розкрити перед учнями світоглядні позиції та творчості спадщину талановитого українського письменника, подати інформацію про алегорію як художній засіб, навчати характеризувати образи твору;

  • розвивальна: розвивати навички коментувати сюжет твору, переказувати найбільш вагомі епізоди, давати власну оцінку поведінці персонажів;

  • виховна: формувати вміння зберігати власну індивідуальність, залишатися людиною в будь-яких ситуаціях.

Обладнання: підручник, портрет Володимира Дрозда.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети заняття

ІІІ.Перевірка домашнього завдання

ІV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань

Коментар учителя

Володимир Дрозд народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині в хліборобській сім'ї.

Коли хлопчикові було два роки, батька забрали у сталінську армію. Мати тяжко бідувала з трьома дітьми.

Володимир Дрозд двадцятитрирічним юнаком видав першу книжку новел та оповідань («Люблю сині зорі», 1962) і одразу був прийнятий до Спілки письменників України. Розпочавши літературну працю як новеліст і продовжуючи врядигоди друкувати новели, Дрозд поступово утверджується як автор повісті й роману.

«Син колгоспника з глухого поліського села» одразу після школи став журналістом у районній газеті, закінчив університет, доріс до відомого столичного письменника — увійшла в його твори як продуктивний літературний прийом, стійкий архетип його творчості.

В. Дрозд порушує у своїй прозі проблему екології душі, часто занедбаної до такої межі, коли вона вже не здатна самоочиститися. Герої письменника самостійно грають як актори, світ для них — сцена в театрі — низ і верх, чи плантація буряків поблизу рідного села, і життя їхнє — спектакль, де

смерть — лише перевдягнення за кулісами життєвого театру. Власне такою

є концепція життя в прозі В. Дрозда — безконечний спектакль, містерія життя людства, згідно релігійних уявлень: невинність, гріхопадіння, праця в поті чола, борсання серед дрібниць, плутанина ідей, бажань і — страшний суд каяття, і спокута.

Однак, за словами письменника, його «завжди цікавило, що сказати, а не як сказати», стиль, форма — похідне, а головне для нього в літературному творі «не література, а душа». Власне, людська душа, стан душі сучасної людини, саме трагедія деформації, роздвоєння душі радянського українця, найчастіше, як сам автор, інтелігента в першому поколінні, хворобливого розщеплення її в умовах хворого суспільства, а також її екологія, порятунок душі і є основним предметом дослідження, головним героєм прози В. Дрозда.

Був одружений з поетесою Іриною Жиленко. Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року в м. Києві.

Бесіда з учнями

  • Що‌ символізує кінь як міфологічна істота?

  • Від‌ чого залежить життєвий вибір сучасної людини?

  • Чому кожний із нас є індивідуальністю? Чим це зумовлено?

  • Чи‌ завжди просто кожній людині зберігати власну індивідуальність?

Гра «Так чи ні»

1. Шептало змалку ненавидів табун, гурт і загорожі. (Так) 2. Конюх Степан ставився до Шептала, як і до всіх конів. (Ні) 3. Якщо говорити про роботу, Шептало найбільше любив крутити привід і їздити до міста. (Ні) 4. Інстинкт білого коня підказав йому, що рано чи пізно люди зломлять його. (Так) 5. Шептало не розумів, чому деякі коні на кожному кроці огризаються, показують свій характер, адже цим нічого не досягнеш, крім батога. (Так) 6. Коли Степан зненацька вдарив Шептала, того охопив глибокий відчай. (Так) 7. На удар хлопчака Шептало не звернув уваги. (Ні) 8. Шептало упав на траву і сумно задрімав, не відчуваючи дощу, не здригаючись від грому та блискавок. (Ні) 9. Шепталові вже ніколи не хотілося почути голос злого конюха. (Ні) 10. Викупавшись у річці, Шептало все ж не став білим конем, як раніше, а залишився брудно-сірим. (Ні) 11. Кінь був згоден уже, щоб його покарали, аби лише повернутися до стайні. (Так) 12. Шептало думав, що головне, щоб він знав про свою білизну, а про чуже око краще лишитися колишнім. (Так)

Робота з таблицею


Тема твору


Ідея твору


Основна думка


Жанр


Проблематика


Особливості композиції



Коментар учителя

Алегорія (грецьк. allеgoria — «інакомовлення») — вид метафори: інакомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їхні суттєві ознаки.

Робота над характеристикою образу коня Шептала за планом

1. Походження коня, його масть. 2. Особливе становище Шептала на стайні (у табуні). 3. Удавана покірність. 4. Несподіваний бунт. 5. Розкіш перебування на волі. 6. Риси характеру коня: а) прагнення до волі, гордість; б) терплячість та покірність; в) уміння пристосовуватись; г) виправдання тиранії; д) небажання виділятись.

Бесіда з учнями

  • У чому проблема Шептала?

  • Чи можна вважати цей образ алегоричним?

  • Чи‌ можете ви сказати, що проблеми, порушені у творі, близькі вам?

  • Чи‌ знаєте ви таких людей, як Шептало?

  • Що б ви порадили Шепталу?

  • Чи‌ пишався Шептало тим, що був єдиним білим конем у табуні?

  • Як‌ інші коні ставилися до Шептала? Чому?

  • Що відчув Шептало, коли вирвався на волю?

  • Чи‌ можна вважати Шептала уособленням людини, яка прагне до волі?

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду