Урок: Олександр Довженко — видатний український кінорежисер і письменник. Його оповідання про Другу світову війну. «Ніч перед боєм» — твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців, проявленні під час воєнного лихоліття

29 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: подати найголовніші факти з біографії Олександра Довженка, навчати виокремлювати у творі основне;

  • розвивальна: розвивати вміння вдумливо читати твір, коментувати важливі деталі, визначати ідею твору;

  • виховна: виховувати почуття патріотизму, поваги до героїв Другої світової війни.

Обладнання: підручник, портрет Олександра Довженка.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети заняття

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

ІV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань

Коментар учителя

Народився Олександр Довженко

10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його минало серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення в довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно. У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.

Із 17 років він навчався в Глухівському учительському інституті, закінчивши який 1914 року, отримує направлення до Житомира. Учителювання його тривало до літа 1917 року й містило викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут учителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.

У

буремне лихоліття 1918–1920 років Довженко перебуває на службі

Червоній Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим в відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство.

1923 року О. Довженко повертається в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він улаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя О. Довженка різко змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм «Ягідка кохання», що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки «Сумка дипкур'єра», у якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара. Мрією О. Довженка було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва.

1928 року він за сто днів знімає фільм «Звенигора» — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. «Картину я не зробив, а проспівав, як птах», — казав митець. Наступною роботою О. Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через рік, 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики — «Земля». Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове — уже знімали на Київській кінофабриці, яку тільки розпочали будувати. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.

На початку 1933 року Довженко залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм «Аероград». Напередодні війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.

З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах.

На початку п'ятдесятих років великий режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».

Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік… Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, його дружина Ю. Солнцева дозняла фільми «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».

1959 року за сценарій фільму «Поема про море» О. П. Довженкові посмертно було присуджено Ленінську премію.

Бесіда з учнями за змістом твору

  • Хто є головними героями оповідання?

  • Про які події йдеться у творі?

  • Яка тема оповідання?

  • У‌ чому ви вбачаєте його основну думку?

  • Які почуття у вас виникають під час згадування часів воєнного лихоліття?

  • Який прийом оповіді обрав автор? Чи виправдано це? Свою думку аргументуйте.

  • Які зміни принесла війна?

  • Що‌ свідчить про великі втрати з обох сторін?

  • Чому‌, на вашу думку, твір має саме таку назву?

Складання асоціативного куща до слова «війна»

Розташуйте в хронологічному порядку події

1. Діди втопили німців. 2. Іван запитує в Петра про його «внутрішній секрет». 3. Солдати відступали. 4. Діди казали, що краще смерть, аніж утеча від ворога.

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру «Таке страшне слово: “війна”».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду