Урок: Тарас Шевченко. Викуп поета з неволі, причини його покарання царем, арешт, перебування в казематі, заслання

26 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: поглибити знання учнів про лірику як один із основних літературних родів, подати відомості про Тараса Шевченка, наголосивши при цьому на його звільненні з неволі, продемонструвавши причини покарання поета царем, охарактеризувати творчість Кобзарі на в період заслання;

  • розвивальна: розвивати усвідомлення значення поетичного слова, уміння аналізувати, спостерігати, робити висновки;

  • виховна: виховувати почуття поваги до українського Кобзаря.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, портрети Тараса Шевченка, малюнки, виконані поетом під час перебування в засланні.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І.

Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети заняття

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

ІV. Засвоєння навчального матеріалу в процесі виконання практичних завдань

Вступне слово вчителя

Поезія… Це те, що змушує нас зосередитися, але й водночас розслабитися, поринути в чарівний світ римованого слова. Слово лірика походить із грецької мови, де воно означає «музичний», «наспівний. У літературознавстві під ліри-кою розуміють один із трьох основних родів літератури (ви пам'ятаєте, що існує ще епічний рід та драма).

Вікторина «Наскільки я знаю Шевченка»

1. Місце, де народився Т. Шевченко. (С. Моринці) 2. У якому році народився Т. Шевченко? (1814 р.) 3. Який соціальний стан мав Тарас у дитинстві? (Кріпак) 4. Назвіть пана, у якого служив майбутній письменник. (Енгельгардт) 5. Який талант мав Т. Шевченко

у дитинстві? (Талант художника) 6. Перша збірка поета. («Кобзар») 7. Відомі особи, яким письменник присвятив твори. (К. Брюллов, В. Жуковський, І. Підкова тощо) 8. Композитор, який присвятив Т. Шевченкові понад 80 музичних творів. (М. Лисенко) 9. Рік смерті поета. (1861)

Лекція вчителя

Тарас Григорович народився в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкаська область) у родині кріпаків Григорія й Катерини Шевченків. Батько Тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще

стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. 1822 року батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати Тараса.

Батько одружився вдруге з Терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. Відтоді в родині почалися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

Після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і Тарас жив у Кирилівського дяка-п'яниці Петра Богорського. 1829 р. Тарас став служником-козачком пана Енгельгардта, згодом переїхав із ним до Петербурга. 1832 р. пан віддав Шевченка до живописних справ цехового майстра Ширяєва (здібності малярства виявилися в Тараса дуже рано; ще змалку крейда

вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, побував у трьох церковних малярів. Проте жоден із них не виявив у хлопця таланту). Хоч від жорстокого маляра Тарасові не раз діставалося на горіхи, але він усе терпів задля омріяного мистецтва.

Одного разу, перемальовуючи статуї в Літньому саду, Шевченко зустрів земляка — художника І. Сошенка, який познайомив його з видатними діяча-ми російської й української культур (К. Брюлловим, В. Григоровичем, О. Венеціановим, В. Жуковським, Є. Гребінкою).

22 квітня 1838 року спільними зусиллями згаданих митців за 2 500 руб. був викуплений поет із кріпацтва. Цього самого року він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом одним із найулюбленіших учнів видатного російського художника Брюллова. Юнак читав запоєм книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, філології, зоології, часто бував у театрах і музеях.

1846 р. Тарас Шевченко вирушив до України з метою там оселитися, знайшов роботу в Київській археологічній комісії та почав змальовувати й опису-вати історичні пам'ятки по всій Україні. Цього самого року в Києві поет познайомився з викладачем історії Київського університету, в майбутньому — видатним учнем-істориком, письменником та публіцистом М. Костомаровим, який загітував Шевченка вступити до таємничої політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства, яке поширювало ідеї слов'янського єднання, маючи за мету утворення федерації вільних слов'янських народів. Основний програмовий документ організації — «Книга буття українського народу» — написана Костомаровим. У ньому читаємо, що недалеко вже той час, коли в Україні всі люди будуть «вільні і рівні, і не мала б Україна над собою ні царя, ні пана, опріч Бога Єдиного, і, дивлячись на Україну, так би зробилось і в Польщі, і в інших слов'янських краях». У цій же книзі гостро затавровано Петра І та Катерину ІІ, названо їх катами за те, що вони позбавили Україну волі.

Після закінчення слідства поет «за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений» засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом на 10 років без права писати й малювати. Заборона писати й малювати найбільше обурила Тараса: «Забрано найблагороднішу частину мого бідного існування!». Окрім того, солдатчина для поета була гірше від тюрми, бо ненависний дух солдафонства, що чавунною печаттю лягав на живу душу. Тому Шевченко писав, ховаючись від унтерів та офіцерів, тікаючи від усього світу в степ, за вали, на берег моря. Писав ночами при світлі місяця на випадково знайдених шматках обгорткового паперу оцупком олівця, хтозна-як добутого.

1848 р. поета взяли художником у наукову експедицію під керівництвом гуманної людини О. Бутакова для вивчення й опису Аральського моря.

1850 р. Шевченка переведено до Новопетровського укріплення — на пів-острові Мангишлак. Тут, за розрахунком царських прислужників, поет по-винен був загинути, якщо не від хвороб, то від нудьги та безнадії. На муштру Шевченко мусив ходити навіть хворим, а хворів він безперервно два роки — на цингу та золотуху.

На початку 1857 р. друзі поета отримали царський дозвіл на його звільнення. 1859 р. Шевченкові дозволили повернутися в Україну. Але за революційну агітацію серед селян його знову заарештували і звеліли виїхати до Петербурга.

4 вересня 1860 р. Рада Академії мистецтв надала Шевченкові звання академіка-гравера. Цього ж року виходить нове видання «Кобзаря». Шевченко багато працює: пише вірші, створює нові гравюри, стежить за поширенням свого «Букваря», планує видання кількох підручників. 10 березня 1861 р. Тарас Григорович Шевченко помер.

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Написати твір «Переживання Т. Шевченка під час заслання».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду