Урок розвитку комунікативних умінь. Духовне багатство — найбільший скарб у житті

22 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: продовжувати роботу над проблематикою, порушеною у творах О. Стороженка, Л. Костенко, навчати школярів образно, логічно, послідовно викладати в письмовій формі свої міркування щодо прочитаного;

  • розвивальна: розвивати логічне мислення, уміння аналізувати, робити висновки, оформлювати свої думки на письмі;

  • виховна: виховувати загальнолюдські морально-етичні цінності, формувати повагу до духовного багатства людини.

Тип уроку: урок розвитку комунікативних умінь і навичок.

Обладнання: підручник.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Перевірка домашнього

завдання

IV. Виконання практичних завдань

Бесіда з учнями

  • ŠŠ ‌Які твори вам відомі, де порушено питання про духовні цінності?

  • ŠŠ Які теми порушують Григір Тютюнник, Олекса Стороженко та Ліна Костенко?
  • ŠŠ Що таке цінність? Які цінності вам відомі?
  • ŠŠ Які цінності, на ваш погляд, більш важливі — духовні чи матеріальні?
  • ŠŠ Що належить до духовних цінностей?
Робота з таблицею

style="width: 50.0000%;">
Духовна цінність
Приклад із твору

Вірність


Любов до Батьківщини


Свобода


Творчість


Щедрість


Любов до природи

Щирість



Прочитайте притчу. Визначте її тему та основну думку

Колись давним-давно на Землі був острів, на якому жили всі духовні цінності. Але одного разу вони помітили, як острів почав йти під воду. Усі цінності сіли на свої кораблі й попливли. На острові залишилася лише Любов. Вона чекала до останнього, але, коли чекати вже стало нічого, вона теж захотіла відплисти з острова.

Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель, але Багатство відповіло: «На моєму кораблі багато коштовностей і золота, для тебе тут немає місця». Коли повз пропливав корабель Печалі, вона попросилася до неї, але та їй відповіла: «Вибач, Любове, я настільки сумна, що мені треба завжди залишатися на самоті». Тоді Любов побачила корабель Гордості й попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі. Поруч пропливала Радість, але та так була зайнята веселощами, що навіть не почула про заклики Любові. Тоді Любов зовсім зневірилася.

Але раптом вона почула голос десь позаду: «Ходімо, Любове, я візьму тебе з собою». Любов обернулася й побачила старця. Він довіз її до суходолу, і, коли старець поплив, Любов схаменулася, адже вона забула запитати його ім'я. Тоді вона звернулася до Пізнання:

— Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець? Пізнання подивилося на Любов:

— Це був Час.

— Час? — перепитала Любов. — Але чому він урятував мене?

Пізнання ще раз глянуло на Любов, потім вдалину, куди поплив старець: — Тому що тільки Час знає, як важлива в житті Любов.

Бесіда за змістом прочитаного

ŠŠ Назвіть‌ ознаки притичі. Доведіть, що перед вами притча. ŠŠ Яка‌ тема та основна думка прочитаної вами притчи?

ŠŠ Чому‌, на вашу думку, острів почав тонути? ŠŠ Чому‌ всі цінності покинули Любов?

ŠŠ ‌Хто врятував Любов та чому? ŠŠ ‌У чому мораль притчі?

Складіть усний твір на тему «Духовні цінності в нашому житті (на матеріалі прочитаних творів). Запишіть твір.

Духовні цінності людини своїм корінням сягають глибокої давнини, коли ідеалами була щира та чесна праця. На жаль, наш прагматичний вік вніс свої корективи на духовність людини.

Можна бути матеріально багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що в душі твоїй, сповненій прагнення до заможності, вже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, однак бути щасливим, бо душа твоя бажає допомогти, захистити й близьку, і чужу людину, захопитися красою природи і самому творити красу, гаряче відгукнутися на чужий біль

поділити радість перемоги. Одним словом, мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню. Але, я гадаю, перш за все, для цього треба бути дуже вимогливим до себе і до своїх власних вчинків.

Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона дещо змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідне піклування про малих та старих, протистояння злу… Можна ще дуже довго перелічувати ті якості, які роблять людину Людиною. Та я впевнений, що праматір'ю, їхньою основою, є доброта. Її нам дарують з перших хвилин життя батьки, потім — вихователі, вчителі, сторонні люди. Ця доброта немовби стає в душі тим ґрунтом, на якому зростають-квітнуть усі інші духовні цінності.

І от, коли доброта стає твоїм натхненням і зіркою-дороговказом, ти можеш і собі, й іншим щиро зізнатися: «Я — щаслива людина!»

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Завершити твір, розпочатий на уроці.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду