Урок: Література рідного краю. ЛЕОНІД ТАЛАЛАЙ

21 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: ознайомити школярів із творчістю Леоніда Миколайовича Талалая, показати символізм, закладений у поезіях майстра слова, продовжувати навчати визначати головну думку, емоційно сприймати художній твір;

  • розвивальна: розвивати спостережливість, навички пошукової роботи, формувати вміння грамотно формулювати думки;

  • виховна: прищеплювати почуття поваги до митців рідного краю, формувати повагу до української літератури.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, портрет Л. Талалая.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Перевірка

домашнього завдання

IV. Засвоєння нового навчального матеріалу у процесі виконання практичних завдань

Слово вчителя

На сьогодні поезія Л. М. Талалая, відомого українського поета, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка з літератури, особливих рекомендацій не вимагає, оскільки протягом останньої третини ХХ століття про нього та його творчий метод видрукувано десятки рецензій, літературно-критичних статей, у яких висвітлено магічну силу таланту автора, розкрито різні грані складної еволюції письменника, його художнього світу.

Однією з важливих тем, до яких звертається автор, є тема природи, краси, часоплину. Народився поет 11 листопада 1941 р. в с. Савинці на Харківщині, але згодом сім'я переїхала на Донбас, де й відбувся творчий дебют поета — його юнацькі вірші друкували в горлівській газеті «Кочегарка», а 1967 р. побачила світ перша збірка «Журавлиний

леміш».

Під час опису індивідуальних параметрів стилю Л. М. Талалая доречно звернути увагу на синтаксичну організацію речень. Поет часто використовує називні, еліптичні речення або двоскладні непоширені конструкції: «Тиша. Вода. Туман… / Свіжо. Волого. Лунко. / Берег. / Пісок. / Ріка», «Нарешті вечір. І підлісся. І відпочинок. І вода». Завданням таких речень, їх основною функцією є прагнення Л. М. Талалая розбудити інтуїтивні відчуття реципієнта, фантазію, спонукати до роздуму, а також створити ефект присутності, передати безпосередність перебування ліричного героя серед природи, його розчиненість у ній».

Деякі з поезій Л. М. Талалая мають ознаки традиційного японського хоку, у чому виявляється ще одна з особливостей поетичного ідіостилю цього митця слова. За власним свідченням автора, він учився і в японських класиків. У світосприйнятті, естетичних засадах українського поета є щось від поняття японської естетики сабі, яким означують відстороненість від суєтного буття, просвітлену самотність, зосереджене споглядання, духовне злиття зі світом і переживання в такий спосіб його сутності, елегійний смуток, гармонію, що досягається скупими засобами. А поєднання глибини думки з простотою, природністю, ясністю її вираження, легкість, без претензійністю, увага до буденних виявів життя, прагнення побачити в них шлях до осягнення істини у творах Л. Талалая близькі до естетичного поняття японців карумі.

Особливо такі інтенції помітні в циклі «Просівання піску», де вірші зближуються з японськими хоку чи танка: «Змучений спрагою, / я нахилився над криницею / і так наблизивсь до себе, / що напився / із своїх уст», «Жодної хмари / у небі, / жодної птиці / у небі. / Звідки ж взялася тінь, / що впала / мені на серце?»

Творчому методу і самій манері Л. М. Талалая приділяли велику увагу літературознавці, які досліджували проблематику його творів, розглядали їхню поетику. Тому не дивно, що творчий доробок цього майстра слова внесений для вивчення до шкільної програми як взірцевий, як класика української літера-тури. Аналіз його текстів переконує, що перед нами високохудожня, сповнена емоційної наснаги, філософської глибини, експресивна лірика, яка відображає творчий пошук поета.

Спробуймо проаналізувати одну з ліро-філософських поезії автора.

ГЛИБОКИЙ САД
В ранковому саду заголубіли тіні,
І краплею роси заснула в квітці мить.
Біжить стежина в сад у зарості малини,
Яка дозріла вже і запахом п'янить.
Стоїть на місці час. Нічого не минає.
На промінь золотий схилилась висота.
Співають горобці на гребені сараю.
І мати молода подвір'я підміта.
Котяра голубів чатує сонним оком.
Кров місяця іскрить у стеблах полину.
А яблуко одне зірвалося до строку,
І яблуня немов приховує вину.
Гуде бджолиний рій, спішить заповнить хоти.
В очах палахкотінь від яблук у росі.
Червоно квітне мак, червоно грає сонце,
До танцю і пісень запрошуючи всіх.
Танцюють лопухи, і соняхи, і клени,
Найдальша далина прибилась до воріт,
І вихор золотий шумить навколо мене, —
Розкручуючи все і всотуючи світ.
А в центрі тільки я, дитина листопада,
Єдиний диригент і чародій на мить,
Дарма, що народивсь під зіркою, що пада,
В саду, що обліта, на вітрі, що горить!


У цьому вірші Л. М. Талалаю з рідкісною художньою повнотою вдалося увічнити щасливу мить дитинства. Упіймавши в обійми час, ліричний герой розуміє, що вони не вороги, а співтворці вічності. Образ саду в поезії глибоко символічний. Це художнє втілення чистоти душі й пам'яті про найсвітлішу пору життя. Уже в перших рядках поет говорить про мить, яка «краплею роси заснула в квітці». Ідеться про неповторну мить дитинства. За допомогою чарівного ключика, яким у вірші виступає спогад, ліричний герой «відмикає» цю мить і стає собою колишнім, бачить світ очима сільського хлоп'яти. У поезії наявна трансформація сприйняття простору й часу, коли ці поняття наближаються до сугестивної, сновійної візії.

У вірші «Глибокий сад» цікавим є те, що ліричний герой — це і є сам автор. Так, Л. М. Талалай витворює індивідуально-авторський перифраз: «А в центрі тільки я, дитина листопада». Відомо, що поет народився в листопаді, тож натяк є доволі прозорим.

V. Підсумок уроку

VІ. Домашнє завдання

Проаналізувати будь-який вірш Леоніда Миколайовича Талалая.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду