Урок: Звук [ж], позначення його буквою Жж («же»). Дзвінка вимова звука [ж] у кінці складів та слів. Читання складів, слів. Робота з дитячою книжкою

17 листопада, 2016 0

Мета: ознайомити учнів з новою буквою Жж, її назвою та звуковим значенням; ознайомити із дзвінкою вимовою слів зі звуком [ж] у кінці складів і слів; розвивати навички звуко-буквеного аналізу, увагу, мовлення; виховувати дружелюбність.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Мовленнєва розминка

Розучування скоромовки

Ножичку, ножичку,
Ріж, ріж, але хутчіш,
Виріж нам ложечку.
Бо збіжить наш куліш.


Учитель коротко коментує зміст скоромовки, пояснюючи значення слів хутчіш і куліш.

Гра «Жук-буквоїд»

— Вставте букви, яких бракує.
Хот.н — ста.е м.сто на Б.ковині.
Х.ст — міс.о стари. за.ків.
Хе.сонес — міст.-муз.й у Кри.у.


III.

Робота за Букварем (с. 132–133)

Підготовча робота до сприймання тексту

1) Вступна бесіда.

— Розгляньте ілюстрацію. До якої вона казки? Якого казкового героя ви впізнали? Розкажіть епізод, який зображено на малюнку.

2) Пояснення значення окремих слів.

Долинало доносилося, чулося.

3) Читання тексту вчителем (с. 132)

Обговорення твору за допомогою запитань

— Куди забрів Вінні-Пух?
— Який був дуб?
— Що росло на дубі?
— Що почув Вінні-Пух?
— Як дзижчали бджоли?
— Уявіть себе бджілками — повторіть «ж-ж-ж-ж-ж» (весело чи сумно).

Виділення звука [ж]

— Який звук чується в дзижчанні бджілок? (Звук[ж])
— Який це звук? (Приголосний,дзвінкий)
— Звук [ж] ніколи не буває м'яким, лише перед [і] у нього вимова пом'якшена.


Повторне читання

тексту вчителем

Упіймайте слова зі звуком [ж]. (Діти оплесками у долоньки «ловлять» потрібний звук.)

Вивчення нової букви

1) Виокремлення слова із мовленнєвого потоку (жолуді).

2) Виділення звука зі слова.

3) Вимова і характеристика звука.

4) Позначення звука буквою. Аналіз структури друкованої букви. Визначення місця букви в українській абетці.

— Звук [ж]) позначається на письмі буквою «же» (показ букви, її місце касі букв).

Учні повторюють назву букви, аналізують її будову (за формою буква нагадує жука).

— На що схожа буква?

— Жу-жу-жу, жу-жу-жу, Я узяв нитки червоні
Свою нірку стережу,— І зв'язав дві букви «Ка».
Каже жук. І стереже. Вмить з’явилась на долоні
Він і сам — як буква «Же». Буква, схожа на жука.
В. ГринькоІ. Січовик


Письмо друкованої букви Жж, у зошитах у клітинку, складів та слів із нею:

жук, журавель, кажан

Звуко-буквений аналіз слова жолуді

Читання злиття у «променевих» таблицях, слів у стовпчиках

Словникова робота

Журавлина вічнозелений кущ, що має червоні кислі їстівні ягоди (рос. клюква).

Робота з «віночком» намальованих предметів

Жоржина, жито, ожина, жасмин, жолудь.

Робота в парах
— Назвіть одне одному предмети, які ви впізнали. (Уточнення назв іншихпредметів.) Визначте, чи є в словах виучуваний звук, з'ясуйте його місце в слові, дайте йому характеристику.
— Складіть речення зі словом-назвою.


Фізкультхвилинка

Читання слів у стовпчиках (с. 133)

— Яка спільна буквена частина у словах?

Формування техніки читання

Учні, у яких недостатньо сформована навичка читання,— працюють разом з учителем (читають слова у стовпчиках). Звертається увага на чітку вимову приголосного звука [ж] в середині та в кінці слова.
Учні, які добре читають, ще раз прочитують текст самостійно (читаютьнапівголосно, одне одному).
— Розгляньте малюнок. Хто розгнівив бджіл? Що трапилося з Вінні-Пухом?
Читання тексту дітьми, які вміють читати, вголос та спільне обговорення змісту за запитаннями
— Що робив Вінні-Пух? Яку пісеньку він співав?
— Коли ви найбільше хвилювалися?


IV. Робота з дитячою книжкою. А. О. Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»

(Див. Додаток на с. 118)

V. Підсумок уроку

— На кого схожа буква ж? Який звук вона позначає?
— Над якою казкою працювали на уроці?

Додаток

Робота з дитячою книжкою. А. О. Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»

Розглядання ілюстрацій у книжці

Особливу увагу слід звернути на виразність читання і розповідання казки.

— Вінні-Пух — плюшеве ведмежа, великий друг Кристофера Робіна. З ним відбувалися різні історії. Одного разу, вийшовши на галявину, Вінні-Пух по-бачив високий дуб, на верхівці якого щось дзижчало: жжжжжжж! Марно ніхто дзижчати не стане, і Вінні-Пух почав намагатися влізти на дерево за медом. Звалившись у кущі, ведмідь пішов до Кристофера Робіна за допомогою.

Узявши в хлопчика синю повітряну кульку, Вінні-Пух піднявся у повітря, наспівуючи «спеціальну Хмаринкину пісню»: «Я Хмаринка, Хмаринка, Хмаринка, / А зовсім не ведмідь, / Ах, як приємно Хмаринці / По небу летіти!»

Але бджоли поводилися «підозріло», на думку Вінні-Пуха, тобто вони щось підозрювали. Одна за одною вилетіли вони з дупла й почали жалити Вінні-Пуха. («Це неправильні бджоли,— зрозумів ведмідь,— вони, напевно, роблять неправильний мед».) І Вінні-Пух попросив хлопчика збити кульку з руш-ниці. «Вона ж зіпсується»,— заперечував Кристофер Робін. «А якщо ти не вистрілиш, зіпсуюся я»,— відповів Вінні-Пух. І хлопчик збив кульку. Вінні-Пух плавно опустився на землю. Правда, після цього цілий тиждень лапки ведмедя стирчали догори й він не міг ними поворухнути.

Якщо йому на ніс сідала муха, доводилося її здувати: «Пухх! Пуххх!» Мож-ливо, саме тому його й назвали Пухом.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду