Урок: Лицарство та відвага запорозьких козаків. Народні перекази: «Білгородський кисіль», «Прийом у запорожці»

11 листопада, 2016 0

Мета:

  • навчальна: подати відомості про фольклорний жанр переказ;

  • розвивальна: формувати вміння переказувати текст, розвивати культуру мовлення;

  • виховна: виховувати повагу до історичного минулого рідного народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: презентація про побут козаків, підручник.

Теорія літератури: фольклор, переказ.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Гра «Хто швидше?»

Установіть, у якому з творів розкривається така основна думка.

1. Людина повинна жити не лише для задоволення

власних потреб, а й ураховувати інтереси та прагнення інших, допомагати їм («Про зоряний Віз»). 2. Життя є постійним рухом, боротьбою та працею. Тут перемагає той, хто захищає справедливість, волю, добро («Берегиня»). 3. Для справжнього кохання нема перешкод («Чому в морі є перли та мушлі»).

Бесіда з учнями

1. Що ви знаєте про козаків? 2. Чому козаків уважають лицарями України? 3. Чи хотіли б ви жити в добу козаччини? 4. Яких видатних козаків ви можете назвати?

ІV. Засвоєння нового матеріалу

Перегляд презентації.

Коментар учителя

У часи, коли люди ще не вміли писати й читати, знання про історичні по-дії передавалися з уст у вуста. Наші предки розповідали про значні дати, події, про героїчні вчинки, про подвиги. Так створювалися перекази — твори усної народної творчості, у яких ішлося про історичні події

та народних героїв.

Козаччина — доба небаченого піднесення народного духу, доба видатних державних, військових, церковних та культурних діячів — будівничих національної державності, які уславили Україну, зробили її знаною в усьому світі. Історики вважають, що слово «козак» має тюркське походження і означає «вільна людини», а перша згадка про козаків датована 1492 роком. Козацтво виникло в тяжкий для українського народу період, коли його державність була втрачена, а землі захоплені іноземними державами. Осередком козаччини стало Запоріжжя, де численні острови між рукавами Дніпра давали козакам безпеку, захист і змогу укріпитися. З XVI ст. чисельність козаків постійно зростала.У запорозьке (низове, січове) козацтво приймали всіх незалежно від походження та національності. Основною умовою була православна віра. Саме вона була характерною рисою духовного життя козацтва. Тому Запорозьку Січ називали «Християнською козацькою республікою».

Починаючи з перших років існування Запорозька Січ майже безперервно вела важку збройну боротьбу разом з усією Україною за віру і незалежність свого народу. Січі були притаманні ознаки республіки: власна територія, система виборних органів влади, правові звичаї, військо. Перший з достовірно відомих козацьких гетьманів — князь, політичний і військовий діяч Дмитро Вишневецький (Байда), з яким Запорізька Січ вийшла на міжнародну аре-ну як лідер боротьби східного слов'янства проти Кримського ханства і султанської Туреччини. Серед найвидатніших козацьких вождів — Самійло Кішка, Петро Конашевич-Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Іван Мазепа, Пилип Орлик та ін. Всі вони були видатними держав-ними й політичними діячами, носіями ідеї незалежної, самостійної Української держави. Займаючи бойовий пост між турками і татарами, з одного боку,

поляками — з іншого, козаки представляли собою живий бастіон для всього українського народу. «Перед Богом нашим всевишнім,перед святою Покровою, перед українським народом і козацьким товариством — ім'ям моїх матері і батька, святою землею нашою клянусь, що готовий віддати всі свої сили

життя, захищаючи споконвічну свободу народу нашого рідного, дідівські вікові порядки та звичаї, незалежну і соборну Україну!» (з клятви Українського козака на вірність Україні). Козаки піднялися у військовій справі до рівня кращих європейських армій XVII–XVIII ст., і чимало європейських правителів намагалися залучити козацтво як серйозну силу на свій бік або використати його для досягнення власних політичних цілей. Народ ставився до запорожців з по-вагою і любов'ю, сприймав їх як символ мужності, честі, людської і національної гідності. Епоха козацтва створила багатогранну, глибоку духовність, що стала гордістю і окрасою української культури. День українського козацтва відзначається щорічно 14 жовтня в день свята Покрови Пречистої Богородиці.

Практикум «Скарбничка думок народу»

Поєднайте стрілочками початок прислів'я та його завершення. Зробіть висновок, як народ ставився до козаків.

На козаку …
Де козак …
Козак не боїться …
Степ та воля
Козаку лучче поміняти шаблю на …
Козак — усім народам друг …
Козак — слабкому захисник …
ні тучі, ні грому.
цінити побратимство звик.
нема знаку.
веретено, ніж напасти вдвох наодного.
козацька доля.
там і слава.
міцний, лицарський у нього дух.

Бесіда за текстом прочитаного твору «Білгородський кисіль»

1. Чи пам'ятаєте ви з історії, хто були печеніги? 2. Чому в Білгороді розпочався голод? 3. Чому Володимир не зміг допомогти білгородцям? 4. Чому білгородці вирішили здатися? 5. Яку пораду дав старий чоловік? 6. Як ви гадаєте, чому переказ має саме таку назву?

Словникова робота

Що означають слова «віче», «кадіб», «висівки»?

Творче завдання

1. Перекажіть текст від печенігів. 2. Перекажіть текст від лиця білгородців.

Бесіда за текстом твору «Прийом у запорожці»

1. Чи важко було стати козаком? 2. Яке випробування придумали запорожці для кандидатів? 3. Чому не всім вдавалося пройти це випробування? 4. Якими рисами мала володіти людина, щоб стати козаком? 5. Одним словом спробуйте охарактеризувати першого та другого хлопця.

V. Підсумок уроку

VI. Домашнє завдання

Прочитати народний переказ «Ой Морозе-Морозенку».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду