Врахування психолого-вікових особливостей школярів при вивченні творчості Григора Тютюнника

06 листопада, 2016 0
Врахування психолого-вікових особливостей школярів при вивченні творчості Григора Тютюнника

Повнота сприйняття учнем художньої літератури залежить від його індивідуальних і вікових особливостей, а також від часу, в який він живе. Щоб діяльність учителя-словесника була ефективною, він має знати основні етапи літературного розвитку учня і відповідно до них вибудовувати процес викладання.

Вікові особливості учнів зумовлюють потребу в різних методичних підходах до викладання літератури в основній і старшій школі, час навчання в якій охоплює періоди молодшого, старшого підліткового віку та ранньої юності. Кожний із цих періодів характеризується формуванням у дитини специфічних психологічних рис, які впливають на сприймання і осмислення художнього твору.

У кожному віці свої психолого-педагогічні

особливості навчально-пізнавальної діяльності, свої можливості, на які ми не можемо не зважати, організовуючи вивчення художнього твору, будуючи урок літератури. Без глибокого вивчення рівнів вікової детермінації важко уявити потенційні можливості дітей. «Всі психічні функції людини, – писав Л. Виготський, – на кожному етапі розвитку діють не безсистемно, а діють в певній системі» [13,

с. 54].

Ганна Токмань у книзі «Методика навчання української літератури в середній школі» розглядає молодший підлітковий вік, старший підлітковий вік та ранню юність [19].

Молодший підлітковий вік відповідає 5-6 класам середньої школи. У цей період діти сприймають твір безпосередньо, забарвлюють і озвучують його світ, як реальність, відчувають себе учасниками або свідками зображеного. Їхня реакція передусім емоційна: вони співпереживають героям, люблять або ненавидять їх. Ще не втративши дитячої

здатності пізнавати і запам'ятовувати, звертають увагу на найдрібніші деталі і докладно переказують прочитане. У навчальній діяльності люблять читати вголос, відповідати на запитання, виконувати ролі в літературних іграх.

Діти молодшого підліткового віку розуміють текст інформативно і фрагментарно, їм властивий «наївний реалізм». Учні у цьому віці дуже допитливі, цікавляться всіма дрібничками, що їм трапляються, так само, як і головний герой оповідання Григора Тютюнника «Дивак» Олесь. Дітлахи ототожнюють себе з ним, віртуально переживають усі ситуації, в які потрапляє персонаж, а через брак життєвого досвіду не можуть оцінити героя як особистість і не розуміють естетичної умовності зображеного.

На першому етапі літературної освіти діти спостерігають за сюжетом, позасюжетні елементи композиції випадають з поля їхньої уваги, їм важко узагальнювати, оцінювати. Вони не розуміють художньої оригінальності, естетизму, їх хвилює зображений факт, а не спосіб його зображення [19, с. 52 ].

Особливо характерною лише для підліткового віку є проблема «нормальності», яка найяскравіше виявляється в прагненні «бути таким, як усі» в поведінці. Тому підліткам важко сприймати класичні твори: тодішнє життя з його нормами часто не вписується в їхні уявлення про «нормальність» обставин і реакцій людини на них. Щоб запобігати неадекватному реагуванню учнів на художній текст (навіть сумні сторінки із класики можуть викликати в них сміх).

Дуже часто діти прямолінійно тлумачать стосунки літературних героїв, висловлюють однозначні оцінки, поділяють персонажів на позитивних і негативних. Суперечливих літературних героїв учні в цьому віці охарактеризувати не можуть.

Старший підлітковий вік відповідає 7 – 9 класам основної школи. Це найсприятливіший щодо літературного розвитку період. Учні не перевтілюються в героїв, а зіставляють їх із собою, самовизначаючись, заявляючи про свою позицію.

У старшому підлітковому віці виразніше виявляються індивідуальні схильності щодо літератури, зокрема захоплення певним письменником або неприйняття його творчості; з'являється здатність бачити художні прийоми; ширшає коло асоціацій. Завдяки багатому життєвому досвіду старші підлітки можуть визначати ідейно-тематичну основу твору. Через зосередженість на власному Я їх найбільше цікавить не фабули твору, а психологічна проблематика: вони не так пізнають світ, як шукають своє місце у ньому, оцінюють його по своєму. Учні цього віку не завжди розуміють авторську позицію, підміняють її власною. Вони ще не вміють сприймати твір цілісно, не завжди розуміють його складність, неоднозначність. Дітям важко зробити узагальнення про стиль автора, його філософську позицію, місце твору в історії вітчизняної культури.

У 7 класі вивчається повість «Климко» – це твір про дітей війни. Читаючи

Повість, учні знаходяться поруч з головним героєм, страждають i радiють разом iз ним. Події твору зворушують душу дитини, багато в чому навчають, а головне, наповнюють гордістю за причетність до народу. У творі ми бачимо й вияви раннього дорослішання, яке було характерним для років війни. Випробування загартовували сильних і життєстійких людей, подібних Климкові.

На уроці української літератури, коли вивчається повість, діти виокремлюють риси характеру головного героя, які можуть перейняти собі. Це, наприклад, вірність своєму слову. Шукаючи далекий Слов'янськ, Климко зустрів самотню тітку Марину. Жінка полюбила його за щирість і природжену делікатність: він потай зливав молоко, яким пригощала його тітка, у пляшечку для маленької Олі. Спокуса залишитися назовсім у тітки, жити у відносному теплі і добрі, не зачепила душі Климка. Він знав, що його чекають удома. Тому навіть казкові багатства не змусили б його залишитися. Твір вчить дітей бути дружніми, чесними, допомагати ближньому. Після прочитання твору учень піднімається ще на одну сходину знань, мудрості, досвіду і вдосконалення власної душі.

У старшому підлітковому віці діти вже можуть самостійно виділяти художні прийоми, художню деталь, яку використовує письменник у творі з трагедійним звучанням.

У цьому віці зростає роль абстрактного мислення і учні сприймають художній твір уже не емоційно, а логіко-понятійно. Вони усвідомлюють теоретико-літературні поняття, розширюють науковий інструментарій літературознавчого аналізу. Однак недоліком логіко-понятійного сприймання тексту є те, що підліток швидко конструює схему-шаблон аналізу і підходить до характеристики твору однотипно, що може спричинити втрату інтересу до художньої літератури [19, с. 56].

Ранній юності властиве дистанційне сприймання літератури. Старшокласник читає твір критично, бачить за текстом автора, визначає його позицію щодо порушених проблем і зіставляє зі своєю. Він уже переймається самореалізацією в сучасному йому суспільстві, тому стає на бік героя, який протестує проти гноблення особистості.

У аналізі художнього тексту у старших класах найцікавішим є дослідження глибин психічного простору персонажів твору: учні прочитують психологічний підтекст драми, тлумачать мотиви вчинків героїв епосу, пояснюють засоби психологічного зображення як важливу ознаку індивідуального стилю, спостерігають за перебігом почуттів та думок у ліричному творі.

У 11 класі учні вивчають новелу «Три зозулі з поклоном». Коли учні читають текст, то переживають проблеми, події так, як і головні герої. Для періоду ранньої юності актуальною залишається тема закоханості, кохання, яка втілена в новелі. Історія кохання ведеться з тих часів, коли Марфа, Михайло і Софія були ще молодими. Тому мотиви, вчинки, які представлені у новелі, є близькими для учнів.

Учні старших класів часто вдаються до власної творчості, переважно потай від усіх. Зважаючи на це, на уроках слід підтримувати атмосферу схвалення творчості (учні виявляють її у формі вірша, новели, етюду, сторінки зі щоденника, невідправленого листа). Розвиток образного мислення і творчої уяви естетично збагатить учня і стане ґрунтом для його сходження на новий рівень розуміння художньої літератури.

Учні вже здатні залучати до аналізу художнього твору знання з інших предметів, тому доцільно на уроках розглядати літературне явище в історичному, мистецькому, соціальному аспектах.

У ранній юності продовжує розвиватися абстрактне мислення, і вчителеві слід посилювати роботу з теорії літератури, вимагаючи аналізу позасюжетних елементів композиції, засобів творення образу-характеру, виражальних засобів мови твору, особливостей віршування.

Характерною ознакою юнацького віку є формування життєвих планів. Простежуючи долю літературних героїв, старшокласник ніби «програє» варіанти власної долі: обирає критерії розрізнення добра і зла, стиль поведінки, життєву мету, засоби її досягнення [19, с. 63 ].

Отже, вікові психологічні особливості учня впливають на сприймання художнього твору, його осмислення, емоційне переживання подій, описаних у тексті, розуміння літературних героїв, здатність відчути майстерність митця слова. Учитель повинен не тільки максимально реалізувати ті літературні здатності, що з'являються у певному віці, а й, випереджаючи розвиток особистості, готувати школяра до психологічних змін, спонукати його до внутрішнього поступу.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду