Особливості вивчення творчості письменника

06 листопада, 2016 0
Особливості вивчення творчості письменника

Вивчення життєвого і творчого шляху письменника – важлива ланка у системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим, що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів. Вивчення життєвого шляху письменника повинне бути своєрідною психологічною та естетичною підготовкою учнів до розгляду його творчості [13, c. 186].

На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати в учнів кращі моральні якості – любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність.

В теорії викладання літератури йому присвячено досить уваги, проте на практиці, як показують спостереження, вивчення життєвого і творчого шляху митця викликає

труднощі, вчитель не завжди вміє вдало подати матеріал, що призводить до зниження інтересу учнів до предмету. Окрім того, сучасна школа стоїть перед проблемою морального виховання особистості, а вивчення життєвого і творчого шляху письменника містить у собі значний виховний потенціал, окрім того, взаємовідношення вивчення біографії та власне літературного твору й досі залишаються не до кінця дослідженими.

Вивчення біографії митця в школі на уроках літератури було предметом дослідження вчених І. Є. Каплан, В. М. Дробота (вивчення біографії митця в єдності з його творчістю, головна мета вивчення біографії – висвітлення творчої еволюції митця та еволюції його світогляду), Б. Степанишина (вивчення особистості письменника, тобто перехід від хроніки життя до світогляду; біографія як знайомство з особою письменника), Є. Пасічника (вивчення біографії у нерозривному зв'язку з творчістю

письменника, життєпис як джерело формування моралі), Н. Волошиної, Г. Токмань (екзистенційне викладання життєпису); методистів-практиків О. Демчука (різноманітні типи уроків вивчення біографії), Л. Овдійчук, С. Кравчук, Н. Супринової,

В. Андрусенко, Н. Фіщенко, С. Привалової, В. Захарової, С. Жили, яким належать розробки з вивчення життєвого та творчого шляху українських письменників і методичні узагальнення.

Програмою з української літератури для школи передбачено різний ступінь повноти біографічного матеріалу, який вивчається на уроках: короткі відомості про письменника або ж огляд основних етапів його життя і творчості чи глибоке вивчення життєвого і творчого шляху.

Основне завдання, яке ставиться під час вивчення біографії письменника – зацікавити учнів особою письменника, підготувати їх до сприймання твору, на матеріалі життя автора формувати в учнів високі моральні якості. Ознайомлюючи учнів із життєписом митця, слід показати багатогранність, різнобічність його таланту, широчінь його діяльності.

Б.Степанишин вказує та той важливий момент, що "висококваліфікований вдумливий читач може пізнати особистість письменника – його світогляд, мораль, уподобання, характер, вдачу (темперамент), ставлення до природи і суспільства та інші грані – з самих його творів" [16, с. 179]. Натомість учень ще не володіє таким читацьким рівнем, тому для нього потрібне спеціальне вивчення біографії.

Біографію митця не можна вивчати у відриві від епохи, в яку він жив, і від його творчості. Великих людей завжди породжує епоха. Час накладає відбиток на їхню творчість, дії і вчинки. 

Слід пам'ятати, що великий письменник – не лише об'єкт впливу суспільного середовища, син тієї історичної доби, в яку він жив і творив, голос епохи. Він активна сила громадського і політичного життя багатьох поколінь. Навколо нього і його пам'яті розвиваються цікаві події, кожне покоління вносить щось нове у розуміння письменника [13, с. 189 ].

Вивчення біографії має і культурологічну цінність. За словами О.Демчука, належне ознайомлення з життєвим шляхом письменників – це й своєрідна енциклопедія нашої культури [ 3, с. 24]. Наприклад, під час вивчення біографії Лесі Українки (коли йтиметься про її оточення) учні дізнаються про генія української музики Миколу Лисенка, видатного письменника і вченого-сходознавця Агатангела Кримського, талановитого художника Івана Труша, славетного фольклориста та історика Михайла Драгоманова, відомого голову Радикальної партії Галичини Михайла Павлика, знаменитого керівника "Київської громади" Михайла Старицького та ін. Вивчення біографії М.Рильського неможливе без розповіді про його батька – Тадея Рильського, а життя О. Олеся – без його сина О. Ольжича.

Проте чи не найбільший потенціал має біографія як засіб морального та світоглядного виховання учня. На це вказують практично всі методисти.

На матеріалах життєвого шляху письменника можна формувати у молодого покоління кращі моральні якості – любов до праці, рідного краю, свого народу, чесність, принциповість, високу ідейність. Ще в 1891 році визначний методист В. Острогорський, автор книжки "Двадцять біографій взірці російських письменників", адресованої молоді, зазначав, що ознайомлення життям відомих митців допоможе підростаючому поколінню самовдосконалюватися, стимулюватиме його творчі сили, облагороджуватиме його [16, с. 186].

Біографії видатних митців слова — надзвичайно цінний матеріал для роздумів на світоглядні і морально-етичні теми. Вони є, сказати б, школою самовиховання громадянина з чіткою програмою людинознавчого і народознавчого спрямування. Саме це мав на увазі Іван Франко, коли писав, що генії, обранці долі, великі і оригінальні в щасті та стражданні, що життєпис корифеїв літератури дасть змогу увійти в таємниці духа їхньої епохи, бо саме в них він міститься [3, с. 4-5].

На мою думку, доцільно знайомити школярів з творчістю таких майстрів художнього слова, котрі відчувають найтонші порухи людської душі, особливо дитячої. Дуже доречним є введення до шкільної програми з української літератури 5-го, 7-го, 11-го класів зворушливо щирих, майстерних, художньо правдивих творів найталановитішого українського прозаїка другої половини ХХ століття Григора Тютюнника. Оповідання «Дивак», повість «Климко», новела «Три зозулі з поклоном» заставляють читача розмірковувати над морально-етичними проблемами, спонукають шанобливо ставитися до світу природи, закликають берегти християнські цінності. Кожне слово письменника правдиве, виважене, довершене.

Прикро, що на вивчення цих творів відведено мало кількість годин: 

5 клас – 2 години, 7 клас – 3 години, 11 клас – 2 години [14].

Сучасні дослідники намагаються з'ясувати феномен творчості письменника, який жив і творив у часи безжального винищення духовності українського народу, нехтування рідної мови, відмови від історії народу-борця, його звичаїв, традицій, вірувань, виховання плебейської слухняності, коли утверджувалося безпрецедентне право на існування лише мистецтва соціалістичного реалізму. Тютюнник же шукав своїх шляхів відображення тодішньої дійсності.

Про його унікальний і глибокий талант пишуть дослідники літератури, почесне місце відводиться йому в сучасних працях з історії художнього слова, зокрема, Г. Клочек, Н. Шеремета, Н. Зборовської, В. Марка, Р. Мовчан, О. Неживого, І. Дзюби, А. Гуляка, Ф. Крийди, А. Шевченка, О. Черненка, М. Слабошпицького, О. Сизоненка, О. Гончара, О. Мусієнка.

Так, наприклад, на текстологічних питаннях літературних творів Григора Тютюнника акцентували увагу М. Жулинський, Р. Мовчан, Л. Мороз, О. Неживий, В. Дончик. Вивченням архетипів національного підсвідомого засобами художнього слова займалася Г. Бійчук, а Р. Мовчан, З. Шевченко досліджували індивідуальний стиль письменника. А. Ситчинко перевагу надає по образному типу аналізу. Т. Дятленко пропонує надати вивченню творчості Тютюнника етнокультурознавчої спрямованості. Л. Нежива надає методичну модель на основі естетики неореалізму (11 клас).

У практичній методиці розроблено різні підходи до вивчення творчості Григора Тютюнника: від класичних уроків учителів С. Ревчук (засвоєння нових знань за повістю «Климко») та Н. Іванченко (комбінований за новелою «Зав'язь») до інноваційних уроків Т. Грекало (урок літературознавчого аналізу з акцентуацією уваги на художній деталі та значенні української пісні в творчості новеліста), М. Книгиницької (урок виховання літературним твором), Т. Ков'ях (інтегрований урок за новелою Е. По «Золотий жук» та оповідання Г. Тютюнника «На згарищі» методом жанрового зіставлення), Г. Галунко (урок розвитку критичного і толерантного мислення в 11 класі). Р. Левшина (урок-дослідження за новелою «Три зозулі з поклоном»).

Я поділяю думку З. Шевченко, що у роботах, присвячених творчості письменника, спостерігається різнобій оцінок, розбіжності тлумачень тих самих творів, окремих композиційних елементів, мотивів дій персонажів [22, с. 42].

Тому важливо, щоб твори не вивчалися поверхово, щоб поза увагою учителя не залишалися мистецька майстерність, глибина думки письменника, широта охоплення ним болючих соціально-етичних проблем.

В арсеналі вчителя літератури тепер достатньо різноманітних форм роботи, які забезпечують детальний і всебічний розгляд певної теми за короткий проміжок часу.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду