Урок: Усе починається з любові. Життєвий і творчий шлях Михайла Шевченка

13 січня, 2017 0

Мета: дослідити творчість письменника-земляка Михайла Шевченка, викликати інтерес до нього як поета й особистості; розвивати навички аналітичної роботи, уміння орієнтуватися в прочитаному й знаходити підтвердження своїх думок у тексті; виховувати духовність, доброту, милосердя, людяність — моральне обличчя майбутнього громадянина.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок. Література рідного краю.

Форма уроку: урок духовності.

Обладнання: портрет М. Шевченка, збірки віршів поета, словник етичних термінів, кролевецькі рушники, епіграф.

Любов моя, жаго моя, світи!
Пали мене своїм огнем нетлінним,
Безсмертна сонцесяйна, Україно,
І дух, і віру об'єднала ти!
М. Шевченко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент 

II. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, завдань уроку 

III. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу 

1. Слово вчителя 

Батьківщина… Сумщина… Кролевеччина. Саме вона подарувала Україні Миколу Лукаша, поета й перекладача зі світовим ім'ям, письменника Панаса Кочуру, поета Пилипа Рудя. Далеко за кордоном живуть письменники діа спори Віра Смерека, Григорій Сірик, Олекса Грищенко. На Великого Спаса, коли «на костурах крокував післявоєнний голодний час», у селі Обтовому 19 серпня 1947 р. в багатодітній родині Шевченків спалахнула зірочка майбутнього поета Михайла Васильовича Шевченка.

2. Повідомлення учнів про життя й творчість Михайла Шевченка 

На долю Михайла випало нелегке повоєнне дитинство.

Навчався в школі, улітку працював у колгоспі, на торфорозробках.

Вступив до Полтавського сільгоспінституту здобувати фах зоотехніка.

Проте з інституту виключили за «крамолу», бо писав вірші «націоналістичного ухилу» й читав заборонену «Історію України» Миколи Аркаса, заборонені твори Володимира Винниченка та Миколи Хвильового.

Виключили з інституту, але не з життя. Наперекір усьому, він іде працю вати в районну газету Нових Санджар, потім — до редакції «Комсомольця Полтавщини» — і з головою пірнає в журналістику.

Прихід Михайла Шевченка в літературу привітав Олесь Гончар, із симпатією й прихильністю ставився до нього Віктор Астаф'єв, рідну душу вбачав у ньому Григір Тютюнник. Глибоко поважав його істинно козацький характер Борис Олійник. Іван Бокий узагальнив думки колег по перу: «Михайло йде разом з народом у його злетах, злиднях і лихолітті, як і личить синові цього народу». Високим визнанням поетичної творчості митця стало прийняття його в 1977 р. до Національної Спілки письменників України (СПУ): тривалий час Михайло Васильович працював секретарем СПУ, керував Літературним фондом СПУ.

Усе наболіле, пекуче лягало на папір поетичними рядками… Одна за одною виходять збірки віршів: «Травневе поле» (1976), «Близень світ», «Балади про любов», «В отчому краї» (1976), «Глибокий шлях», «Я ще живу» (1990), «… Один прощальний поклик журавля» (1988), «Єдина книга», «В холодних руках Сократа», «Молитва для двох» (1997), «Юне дівча обриває ромашки» (1997), «Над горою Чернечою», «Останній теплохід мого тисячоліття» (2000).

Письменник постійно перебував у гущі літературних та культурних подій в Україні. Він — член літературно-мистецьких декад у Грузії, Росії, Німеччині, Польщі, Болгарії, Монголії, у далекому Ханти-Мансійському окрузі, на Камчатці, у Казахстані — на Кос-Аралі, у форті Шевченковому.

М. Шевченко — голова оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».

Але за роботою не забуває й рідну Кролевеччину, земляків. Стає ініціатором створення в Києві Сумського та Кролевецького земляцтв.

За ініціативою Михайла Васильовича починають проводити Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники». На всю Україну як гімн диву з див злинули поетові слова:

І ключами журавлиними,
Легко пущені з руки,
В небесах над Україною
Кролевецькі рушники.

Велику роботу для розвитку національної культури здійснює поет як заступник голови фонду культури України.

Понад 20 поетичних книг ознаменували 40-річчя творчої діяльності митця. Михайло Шевченко — Заслужений діяч мистецтв України, Лауреат премії ім. М. Островського, Міжнародної премії ім. Г. Сковороди. 1998 р. став лауреатом премії ім. В. Сосюри за збірку «Молитва для двох».

Він достеменно знає ціну миті — уже прожитої й наступної. Тому спішить, спішить жити, творити людям добро.

3. Аналіз поетичних творів М. Шевченка 

Основою поетичної творчості Михайла Шевченка є тема любові до України, хвилювання за її долю. Його «поезія — не стільки квіти розуму, …це більше крик душі». Кожний вірш — це гордість за рідне село, рідний край і водночас гострий біль за духовне зубожіння молоді, неувагу до культурної спадщини, руйнування природи. Це постійне шукання відповіді на питання: у чому ж призначення Людини на Землі? Кожний образ, чи то односельців, чи визначних осіб поет творить скрупульозно й філігранно, «обточуючи» кожну деталь, кожну рисочку.

Виразне читання вірша «До Вкраїни» 

ДО ВКРАЇНИ
Одступають сонячні балади
На свої запльовані шляхи
Час такий — вожді наїлись влади,
А народ голодний — то лихий.
І його сини — котигорошки,
Чобітьми розчавлюючи вірш,
Розтягли пошарпані гармошки,
Шапки перекинувши під гріш.
Під бравурні, під козацькі марші,
Під купонний шелест у шапках
Впізнають вітчизну діти наші
Із новим знаменом у руках,
Я з надії й відчаю одлитий,
Збитий сам із гніву і молінь,
Вперше повертаюсь до молитви,
Зроду не ламаючи колін:
Україно! Чи замало Трої,
Чи коня не знайдеш…під сідло,
Що отак — завжди були герої,
І ніколи правди не було?
Чи твої сини такі ж лукаві,
І, мов греки, в'їхали у град
Щоби тільки у жиру і славі
Провести омріяний парад?
І гуде історія підземно,
І гряде історія вгорі,
І сидить Вкраїни чорний демон
Верхи на золоченій зорі.
І дитя помітило ізмалу,
Вирісши собі не по роках:
Україна шапки не зламала —
Перевернуту… несе в руках.
І все ж ми піднесем свої знамена,
Зламавши древка тим, що відбули.
В ногах таки свойого ж Карфагена
Постанемо, воскреслі, із золи.
Вкраїнонько моя мільйоннолиця,
Мільйоннодуша діво молода,
Не дай нам гріховодити й молиться,
І гнутися, й коритися не дай!
Не дай купити ближніх на любові,
На дай продати дальніх за бариш.
Не дай нам заблудитися у слові,
Не дай нам, Карфагене, бо згориш!
Не дай нам заблукатись у параді
У захваті свій час перебрести.
Ну хтось же в світі знайде шлях до правди?
Вкраїнонько, це будеш саме ти!
Сама собі не заламавши руки
Й синам своїм не скручуючи теж…
З глибин, з надій, з могил своїх і муки,
Зоринонько, Вкраїнонько… грядеш!

  • Визначте тему поезії? (Уболівання за долю рідної України)
  • Про які часи говорить автор? (Про сучасність)
  • Які образи постають у творі? (України, чорного демона, золоченої зорі, символічний образ Трої)
  • Чи присутній у вірші ліричний герой?
  • Розкажіть про його внутрішній світ, прагнення. (Ліричний герой переймається болем України)
  • Чому автор називає своїх синів «котигорошками»? З чим він їх порівнює? (З мізерними душами)
  • Розкрийте алегоричність образу Трої? (Символ підступності, зради, лукавства)
  • Про якого демона йде мова? Що символізує цей образ? (Зло, зневіру)
  • Яке значення має символічний образ зорі? (Зародження нового життя)
  • Як ви розумієте вислів «на золоченій зорі»? (Настає нова доба — доба поклоніння грошам, золоту)
  • Визначте провідну думку твору? (Віра в незламність нації, засудження обивательства)
  • Проаналізуйте епіграф уроку.

Слово вчителя 

До написаного поет ставився надзвичайно відповідально. Накладало відбиток і те, що мав спільне прізвище з видатним Тарасом Шевченком. Часто Михайла Васильовича запитували, чи не важко йому нести Шевченкову ношу, маючи на увазі одне прізвище з Кобзарем?. А скептики зауважували: «Треба бути дуже відчайдушним хлопцем, щоб з таким прізвищем почати писати вірші…». На закиди поет влучно відповів у поезії «І викупи із рабства власних душ»:

Ми всі в душі потроху від Шевченка.
Нехай дрібні, нехай собі маленькі.
Але за ним-то й тягнемось увись.

Робота в групах 

Учні читають й аналізують поезії «Співець», «Немає винятку із правил», «І викупи із рабства власних душ», «Рипить в мороз береза причілкова», «Лист золотий одривається й падає», «Срібляста паморозь, багрянець золотий», «Середина літа», «Молитва для двох» та інші (на вибір).

Виразне декламування вірша «Підземний перехід» 

ПІДЗЕМНИЙ ПЕРЕХІД
Невідомий, невеликий —
Сів — і шапку між колін —
На асфальт дрібний каліка.
Збоку — він. А центром — плин.
Мов мачина — геть не видно.
Дзенькне в шапку — шапка мідно.
Відгукнеться — чуєш, він.
Тихо: нате — плине натовп
В діло, в свято, чи у блуд.
Обгинає натовп брата,
Обгинає брата люд.
Не помітить збоку брата
Молодий кооператор —
Хай летить, його пора.
Руку виважить надійно
З комітету благодійних,
Що вступив не від добра.
Ось поет мигтить у леті —
Мо, зупиниться хоч він?

…Не до шапки, бач, поету —
Задрібна для пієтетів
Ця фігура до колін.
Навскач, навкрик, ніби гуни,
Мимо — юні, юні, юні
Пробиваються грудьми.
Академік вельми чемний,
Мало битий, хвисько вчений,
Зупиниться на мить.
— Це ж бо де ми? — академік, —
У яким столітті ми?
Де ж ми є, такі духовні,
братолюбчиві такі?
Може, благо від верховних
Легше котиться з руки?
Хай привидиться, присниться
Щедрість рук на гук біди,
Бо ніколи колісниця
Не спускається сюди.

  • З'ясуйте лексичне значення слова «гріх»? (За словником етичних термінів, гріх — провина людини перед Богом унаслідок порушення нею Божих заповідей)
  • Чи легко людині зізнатися у своїх гріхах?
  • Доберіть і запишіть синоніми до слова «гріх» (Гріх — провина, зло, поганий вчинок. Епітети: страшний гріх, великий гріх, тяжкий гріх)
  • Чому автор називає людей братами?
  • Які рядки, на вашу думку, є «серцем поезії»? («Де ж ми є такі духовні, братолюбчики такі?»)

IV. Підбиття підсумків уроку 

1. Виразне декламування твору «Поезія» 

Вона живе,
сто раз побита грозами,
Не взята жоднораз на бариші.
Поезія —
не стільки квіти розуму.
Поезія — це, більше, крик душі.
У болях безоглядь
втрачає грацію
І не шука за болі нагород.
Поезія! Вона — рятує націю
І возвеличує її
в Народ!

Поезія! Вона — рятує націю І возвеличує її в Народ! Поезія Михайла Шевченка — чесна й мужня. Здається, традиційна, але й водночас новаторська за змістом, за наповненням філософською енергією думки й почуття, за багатозначністю слова. Таку поезію важливо читати серцем.

2. Бесіда з учнями 

  • Які проблеми порушує М. Шевченко у своїх творах?
  • Яким людським якостям ви надаєте перевагу?
  • Як повинна жити Людина?
  • У чому призначення Людини на землі?

3. Слово вчителя 

Сьогодні останній урок. Багато хто з вас більше не зустрінеться з літературою як навчальним предметом. Але мені б хотілося, щоб ви завжди пам'ятали своїх духовних учителів-письменників, читали їхні твори, учили напам'ять рядки поезії. Пригадайте, у Ліни Костенко «Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

Нехай книга завжди кличе вас до серйозної душевної роботи, змушує стати кращими, добрішими, людянішими.

V. Домашнє завдання 

Читати поетичні твори Михайла Шевченка.

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду