Урок: «Україна у нас одна». Велич минулого й віра в щасливе майбутнє у творах Данила Кулиняка

13 січня, 2017 0

Мета: дослідити творчість письменника-земляка Дмитра Кулиняка, удосконалювати навики виразного читання поезій; розвивати вміння орієнтуватися в прочитаному й знаходити підтвердження своїх думок у тексті, стимулювати до власних висновків; формувати структуру особистості школяра, в основі якої — ідеал, що стає усвідомленим мотивом життєдіяльності; прищеплювати любов до рідного краю, формувати повагу до історичного минулого Батьківщини, морально-етичні якості, почуття патріотизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань. Література рідного краю.

Форма уроку: урок-літературний портрет.

Обладнання: портрет Д. Кулиняка, збірки та друковані роботи письменника, тези для кожного учня, що роздаютьсязаздалегідь, опорна таблиця для роботи, репродукції картин, епіграф.

Україна без нас далі житиме,
Але ми без Вкраїни — ні!
Зоя Когут

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної діяльності. Вступне слово вчителя

«Тисячолітній Ромен
Гордо стоїть над Сулою!..»

Справді, місто має славну історію й пишається своїми дітьми, які жили й живуть нині на Роменщині. Данило Кулиняк усупереч життєвим обставинам завжди був вірний роменській землі. Письменник говорив: «Найвидатнішою подією минулого двадцятого століття вважаю об'єднання всіх українських земель в одну державу. Я щасливий від того, що нарешті моя Карпатська Бойківщина, Галичина й неповторна козацька Роменщина, Гетьманщина, стали двома крильми України в її вічному польоті, котра, як легендарний птах Фенікс, знову постала з попелу для майбутнього кращого життя. Україна у нас одна. І та ж Роменщина чи Херсонщина мені не менш рідна і близька, ніж край, де я народився. Бо і Стрий, і Сула живлять своїми водами наше українське Чорне море. Бо в нас єдина мати — Україна».

III. Оголошення теми, завдань уроку

Виживання людства — це виживання людської моралі й духовності.

І як пересторога звучатимуть для нас слова письменниці Зої Когут: «Україна без нас далі житиме, але ми без Вкраїни — ні!», що будуть епіграфом до уроку на тему: «“Україна у нас одна”. Велич минулого й віра в щасливе майбутнє у творах Данила Кулиняка».
(Учні записують у зошити тему та епіграф.)

Сьогодні ви ознайомитеся з життєвим і творчим шляхом Данила Кулиняка. Урок вимагатиме від вас певної ерудиції, оскільки потрібно самостійно дійти до розв'язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам'ятай історію свого народу!), урятувати природу від знищення (Ніхто не сміє ображати матір-Землю!), захистити Україну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

Учні мають опорну таблицю, яку вони повинні заповнити протягом уроку.

Пам'ятай історію свого народу!

Ніхто не сміє ображати матір-Землю!

Боже, Україну збережи!


IV. Основний виклад матеріалу

Коментування тез й аналіз поетичних творів, у яких відображені етапи життя Д. Кулиняка.

Життєва дорога

Народився 2 квітня 1948 р. в селі Старий Кропивник Дрогобицької (нині Львівської) області в українських Карпатах у родині священнослужителя греко-католицької церкви.

Зростав у багатодітній родині, яка дуже бідувала.

1963 р. закінчив Сокальську школу-інтернат і вступив до Херсонського мореплавного училища.

16 грудня 1964 р. заарештували співробітники КДБ по Херсонській області за створення підпільної молодіжної організації «Вісник свободи України».
(Учитель читає вірш «Я юності не знав…»)

Я ЮНОСТІ НЕ ЗНАВ…
«Я юності не знав…» Ми з нею розминулись
В похмурих коридорах КДБ
Вона мені прощально усміхнулась:
«Мене арештували як тебе».
І очі опустила винувато…
Не встигла доказати — розвели.
Занадто рано довелось спізнати
Суворих істин суть. Але коли
Минули дні, а я лишивсь собою,
Збагнув трагічний смисл свого життя:
Весь хід подій нас готував до бою,
А в бою не було вже майбуття.

Засуджений не був, оскільки ще не мав 18 років. 1966 р. вступив до літературного інституту ім. Горького Спілки письменників СРСР в Москві, який закінчив у 1972 р. Жив у м. Ромни, що на Сумщині. Працював на посаді науковця в місцевому краєзнавчому музеї, займався археологією, вивчав унікальні документи.

МИНУЛЕ — МАЙБУТНЄ
Мовчать в степу насуплені кургани,
Їх мудрий зміст лежить у глибині.
Повзуть билинно сіверські тумани,
І нам струна Боянова бринить.
Я уявляю пращурів печери,
Бреду в думок і парадоксів ліс.
Вже місяць, ніби жовтий скіфський череп,
Над світом розтривожений повис.
А світ пливе в майбутнє (крізь минуле?),
Ми пізнаємо всесвіт (чи себе?),
Старовина нам душі не замулить
І не затьмарить небо голубе.
І як в неволі пізнають свободу,
Оцінюються часом всі діла.
В польоті мужнім кожного народу
Минуле і майбутнє — два крила.

  • Які художні засоби використав Д. Кулиняк у ліричному творі?
  • Визначте ідею поезії й запишіть під відповідною частиною опорної таблиці.

Восени 1972 р. переїхав до Києва, де перебував на нелегальному становищі, оскільки саме в той рік були проведені арешти багатьох українських патріотів.

1973 р. був (незаконно) відправлений на службу в армію на Забайкалля.

1976 р. разом з дружиною письменницею Наталею Околітенко оселився в с. Лютіж Вишгородського району Київської області.

З 25 до 29 квітня 1986 р. (під час ядерного вибуху реактора на ЧАЕС) був у відрядженні на Чорнобильщині.

СЕЛО ЗГОРІЛО…
Село згоріло у вогненнім вирі.
На місці хат лиш димарі стримлять.
Злетіла й церква полум'ям у вирій
Тоді, коли із вирію летять.
Велична, древня Воскресенська церква,
Яка село вінчала Товстий Ліс.
Коли побачив вперше — серце стерпло:
Завершена краса! Була. Колись.
Через десятиліт по катастрофі
Вона згоріла, як згорає птах..
Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа
Полісся, що на атомних хрестах.
ЇЇ ж нема, згоріла. Відлетіла…
Залишилась від неї тільки тінь
Запечена, та згарище зчорніле,
Та даху металеві мертві крила —
Як докір для майбутніх поколінь.
Оце і все. По всьому. Тінь і тлін.

  • Чи є у вірші образи-символи?
  • Як ви розумієте рядки «Злетіла й церква полум'ям у вирій // Тоді, коли із вирію летять»?
  • Визначте й запишіть головну думку твору.
  • Розкажіть про свої роздуми та почуття, навіяні поезією.

Д. Кулиняк — один із організаторів і керівників спеціалізованої історикокультурної експедиції на Чорнобильщину.

Слово вчителя

Якось у розмові з Д. Кулиняком про Чорнобильську зону Ліна Костенко сказала: «Але поезії там відбирає мову. Або пишеться щось таке трагічне — там не можна писати так просто, щебетати…».

Це дуже точне зауваження якоюсь мірою пояснює те, що за ті кілька років, коли письменник епізодично працював у тридцятикілометровій зоні як керівник чорнобильської групи спеціалізованої історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України, удалося створити лише кілька віршів після поеми «Мічені атоми або Сліпий політ», написаній у столичній лікарні 1988 року, куди Данило Іванович потрапив після Чорнобильської катастрофи.

Справді «Поезії там відбирає мову» — бракне слів для висвітлення цієї трагедії…

СЬОГОДНІ МИ ПРАЦЮЄМ В БЛИЖНІЙ «ЗОНІ»
Сьогодні ми працюєм в ближній «зоні»,
В «десятці»… Знову охорона, дріт,
Тут зразу після вибуху плутоній
Осів, навіки залишивши слід.
Обіч дороги — те, що села звалось.
Закопані. Лише ряди могил
На місці сіл, та вітер на завалах
Минуле перемелює на пил.

  • Поясніть зміст виразу «вітер на завалах минуле перемелює на пил».
  • Чи актуальна тема Чорнобильської катастрофи в наші дні?
  • Д. Кулиняк — один із організаторів української екологічної асоціації «Зелений світ».

НАС ПРАВИТЬ ЧАС…
Нас править час нескорено-прискорений:
Тож по-новому пізнаємо світ.
Що втратили назавжди — в книзі Чорній
Як наслідок сліпих тисячоліть.
Епоха наша не розмов, а дії.
Вона Землі відродження несе.
Зелена книга — паросток надії,
Що люди, як захочуть, можуть все.
Суть явища не приховати формою —
Не зберегти сніжинку в кулаці.
Червона книга — це рум'янець сорому
У людства на прозрілому лиці.

  • У яких рядках криється «серце» поезії? Поясніть їх зміст.

Письменник тяжко хворів.

МІЧЕНІ АТОМИ (АБО СЛІПИЙ ПОЛІТ)
(епілог з поеми)
Все мине. Тільки правда залишиться в зболенім слові.
Перетрухне і зникне полова кон'юктурних «прозрінь» та розмов.
Я писав цю поему на бланках аналізів власної крові
У столичній лікарні. На кров накладалася кров.
Епілогу не буде. Його наша дійсність ще має писати.
Продиктує його майбуття і грізних подій круговерть,
Я творив цю поему, повернувшись в минуле.
Це тільки початок. Це поема життя.
Та завершить її моя смерть

  • Чому в кінці поеми «Мічені атоми» Д. Кулиняк написав: «Епілогу не буде.

Його наша дійсність ще має писати»?

Нині проживає в м. Ірпінь Київської області.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Слово вчителя

Сподіваюся, що цей урок залишить добрий слід у серцях, що ви багато чого зрозуміли. Саме від вас залежить майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. Ви повинні орієнтуватися на те, що споконвіку було притаманне нашому народові: патріотизм, відданість, милосердя, працьовитість…

2. Творча робота

Написати невеликий твір-роздум на тему «Призма моєї душі».

VI. Підбиття підсумків

Учні зачитують заповнену протягом уроку опорну таблицю, коментують шляхи розв'язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам'ятай історію свого народу!), урятувати природу від знищення (Ніхто не сміє ображати матір-Землю!), захистити Україну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

VII. Домашнє завдання

Ознайомитися з іншими творами Д. Кулиняка із збірки «Триста спартанців».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду