Урок: «Україна у нас одна». Велич минулого й віра в щасливе майбутнє у творах Данила Кулиняка

13 січня, 2017 0

Мета: дослідити творчість письменника-земляка Дмитра Кулиняка, удосконалювати навики виразного читання поезій; розвивати вміння орієнтуватися в прочитаному й знаходити підтвердження своїх думок у тексті, стимулювати до власних висновків; формувати структуру особистості школяра, в основі якої — ідеал, що стає усвідомленим мотивом життєдіяльності; прищеплювати любов до рідного краю, формувати повагу до історичного минулого Батьківщини, морально-етичні якості, почуття патріотизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань. Література рідного краю.

Форма уроку: урок-літературний портрет.

Обладнання: портрет Д. Кулиняка, збірки та друковані роботи письменника, тези для кожного учня, що роздаються заздалегідь, опорна таблиця для роботи, репродукції картин, епіграф.

Україна без нас далі житиме,
Але ми без Вкраїни — ні!
Зоя Когут

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент 

II. Мотивація навчальної діяльності. Вступне слово вчителя 

«Тисячолітній Ромен
Гордо стоїть над

Сулою!..»

Справді, місто має славну історію й пишається своїми дітьми, які жили й живуть нині на Роменщині. Данило Кулиняк усупереч життєвим обставинам завжди був вірний роменській землі. Письменник говорив: «Найвидатнішою подією минулого двадцятого століття вважаю об'єднання всіх українських земель в одну державу. Я щасливий від того, що нарешті моя Карпатська Бойківщина, Галичина й неповторна козацька Роменщина, Гетьманщина, стали двома крильми України в її вічному польоті, котра, як легендарний птах Фенікс, знову постала з попелу для майбутнього кращого життя. Україна у нас одна. І та ж Роменщина чи Херсонщина мені не менш рідна і близька, ніж край, де я народився. Бо і Стрий, і Сула живлять своїми водами наше українське Чорне море. Бо в нас єдина мати — Україна».

III. Оголошення теми, завдань уроку 

Виживання людства — це виживання людської моралі й духовності.

І як пересторога звучатимуть для нас слова письменниці Зої Когут: «Україна без нас далі житиме, але ми без Вкраїни — ні!», що будуть епіграфом до уроку на тему: «“Україна у нас одна”. Велич минулого й віра в щасливе майбутнє у творах Данила Кулиняка».
(Учні записують у зошити тему та епіграф.)

Сьогодні ви ознайомитеся з життєвим і творчим шляхом Данила Кулиняка. Урок вимагатиме від вас певної ерудиції, оскільки потрібно самостійно дійти до розв'язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам'ятай історію свого народу!), урятувати природу від знищення (Ніхто не сміє ображати матір-Землю!), захистити Україну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

Учні мають опорну таблицю, яку вони повинні заповнити протягом уроку.

Пам'ятай історію свого народу!

Ніхто не сміє ображати матір-Землю!

Боже, Україну збережи!

 

 

 


IV. Основний виклад матеріалу 

Коментування тез й аналіз поетичних творів, у яких відображені етапи життя Д. Кулиняка.

Життєва дорога 

Народився 2 квітня 1948 р. в селі Старий Кропивник Дрогобицької (нині Львівської) області в українських Карпатах у родині священнослужителя греко-католицької церкви.

Зростав у багатодітній родині, яка дуже бідувала.

1963 р. закінчив Сокальську школу-інтернат і вступив до Херсонського мореплавного училища.

16 грудня 1964 р. заарештували співробітники КДБ по Херсонській області за створення підпільної молодіжної організації «Вісник свободи України».
(Учитель читає вірш «Я юності не знав…»)

Я ЮНОСТІ НЕ ЗНАВ…
«Я юності не знав…» Ми з нею розминулись
В похмурих коридорах КДБ
Вона мені прощально усміхнулась:
«Мене арештували як тебе».
І очі опустила винувато…
Не встигла доказати — розвели.
Занадто рано довелось спізнати
Суворих істин суть. Але коли
Минули дні, а я лишивсь собою,
Збагнув трагічний смисл свого життя:
Весь хід подій нас готував до бою,
А в бою не було вже майбуття.

Засуджений не був, оскільки ще не мав 18 років. 1966 р. вступив до літературного інституту ім. Горького Спілки письменників СРСР в Москві, який закінчив у 1972 р. Жив у м. Ромни, що на Сумщині. Працював на посаді науковця в місцевому краєзнавчому музеї, займався археологією, вивчав унікальні документи.

МИНУЛЕ — МАЙБУТНЄ
Мовчать в степу насуплені кургани,
Їх мудрий зміст лежить у глибині.
Повзуть билинно сіверські тумани,
І нам струна Боянова бринить.
Я уявляю пращурів печери,
Бреду в думок і парадоксів ліс.
Вже місяць, ніби жовтий скіфський череп,
Над світом розтривожений повис.
А світ пливе в майбутнє (крізь минуле?),
Ми пізнаємо всесвіт (чи себе?),
Старовина нам душі не замулить
І не затьмарить небо голубе.
І як в неволі пізнають свободу,
Оцінюються часом всі діла.
В польоті мужнім кожного народу
Минуле і майбутнє — два крила.

  • Які художні засоби використав Д. Кулиняк у ліричному творі?
  • Визначте ідею поезії й запишіть під відповідною частиною опорної таблиці.

Восени 1972 р. переїхав до Києва, де перебував на нелегальному становищі, оскільки саме в той рік були проведені арешти багатьох українських патріотів.

1973 р. був (незаконно) відправлений на службу в армію на Забайкалля.

1976 р. разом з дружиною письменницею Наталею Околітенко оселився в с. Лютіж Вишгородського району Київської області.

З 25 до 29 квітня 1986 р. (під час ядерного вибуху реактора на ЧАЕС) був у відрядженні на Чорнобильщині.

СЕЛО ЗГОРІЛО…
Село згоріло у вогненнім вирі.
На місці хат лиш димарі стримлять.
Злетіла й церква полум'ям у вирій
Тоді, коли із вирію летять.
Велична, древня Воскресенська церква,
Яка село вінчала Товстий Ліс.
Коли побачив вперше — серце стерпло:
Завершена краса! Була. Колись.
Через десятиліт по катастрофі
Вона згоріла, як згорає птах..
Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа
Полісся, що на атомних хрестах.
ЇЇ ж нема, згоріла. Відлетіла…
Залишилась від неї тільки тінь
Запечена, та згарище зчорніле,
Та даху металеві мертві крила —
Як докір для майбутніх поколінь.
Оце і все. По всьому. Тінь і тлін.

  • Чи є у вірші образи-символи?
  • Як ви розумієте рядки «Злетіла й церква полум'ям у вирій // Тоді, коли із вирію летять»?
  • Визначте й запишіть головну думку твору.
  • Розкажіть про свої роздуми та почуття, навіяні поезією.

Д. Кулиняк — один із організаторів і керівників спеціалізованої історикокультурної експедиції на Чорнобильщину.

Слово вчителя 

Якось у розмові з Д. Кулиняком про Чорнобильську зону Ліна Костенко сказала: «Але поезії там відбирає мову. Або пишеться щось таке трагічне — там не можна писати так просто, щебетати…».

Це дуже точне зауваження якоюсь мірою пояснює те, що за ті кілька років, коли письменник епізодично працював у тридцятикілометровій зоні як керівник чорнобильської групи спеціалізованої історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України, удалося створити лише кілька віршів після поеми «Мічені атоми або Сліпий політ», написаній у столичній лікарні 1988 року, куди Данило Іванович потрапив після Чорнобильської катастрофи.

Справді «Поезії там відбирає мову» — бракне слів для висвітлення цієї трагедії…

СЬОГОДНІ МИ ПРАЦЮЄМ В БЛИЖНІЙ «ЗОНІ»
Сьогодні ми працюєм в ближній «зоні»,
В «десятці»… Знову охорона, дріт,
Тут зразу після вибуху плутоній
Осів, навіки залишивши слід.
Обіч дороги — те, що села звалось.
Закопані. Лише ряди могил
На місці сіл, та вітер на завалах
Минуле перемелює на пил.

  • Поясніть зміст виразу «вітер на завалах минуле перемелює на пил».
  • Чи актуальна тема Чорнобильської катастрофи в наші дні?
  • Д. Кулиняк — один із організаторів української екологічної асоціації «Зелений світ».

НАС ПРАВИТЬ ЧАС…
Нас править час нескорено-прискорений:
Тож по-новому пізнаємо світ.
Що втратили назавжди — в книзі Чорній
Як наслідок сліпих тисячоліть.
Епоха наша не розмов, а дії.
Вона Землі відродження несе.
Зелена книга — паросток надії,
Що люди, як захочуть, можуть все.
Суть явища не приховати формою —
Не зберегти сніжинку в кулаці.
Червона книга — це рум'янець сорому
У людства на прозрілому лиці.

  • У яких рядках криється «серце» поезії? Поясніть їх зміст.

Письменник тяжко хворів.

МІЧЕНІ АТОМИ (АБО СЛІПИЙ ПОЛІТ)
(епілог з поеми)
Все мине. Тільки правда залишиться в зболенім слові.
Перетрухне і зникне полова кон'юктурних «прозрінь» та розмов.
Я писав цю поему на бланках аналізів власної крові
У столичній лікарні. На кров накладалася кров.
Епілогу не буде. Його наша дійсність ще має писати.
Продиктує його майбуття і грізних подій круговерть,
Я творив цю поему, повернувшись в минуле.
Це тільки початок. Це поема життя.
Та завершить її моя смерть

  • Чому в кінці поеми «Мічені атоми» Д. Кулиняк написав: «Епілогу не буде.

Його наша дійсність ще має писати»?

Нині проживає в м. Ірпінь Київської області.

V. Закріплення вивченого матеріалу 

1. Слово вчителя 

Сподіваюся, що цей урок залишить добрий слід у серцях, що ви багато чого зрозуміли. Саме від вас залежить майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. Ви повинні орієнтуватися на те, що споконвіку було притаманне нашому народові: патріотизм, відданість, милосердя, працьовитість…

2. Творча робота 

Написати невеликий твір-роздум на тему «Призма моєї душі».

VI. Підбиття підсумків 

Учні зачитують заповнену протягом уроку опорну таблицю, коментують шляхи розв'язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам'ятай історію свого народу!), урятувати природу від знищення (Ніхто не сміє ображати матір-Землю!), захистити Україну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

VII. Домашнє завдання 

Ознайомитися з іншими творами Д. Кулиняка із збірки «Триста спартанців».

Оцінка матеріалу
Коментувати
Введіть код з малюнка:*
оновити, якщо не видно коду